Сторінка:Михайло Драгоманов. Про українських козаків, татар та турків. 1876.pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

коли той почав мордувати і різати людей ні за що, ні про що, так Вишневецький звернувся знову на Україну. Скоро після того Волохи покликали ёго до себе у господарі; тут у Волошині піймали ёго турки і замучили у Цареграді. Хоч же Дашковичу і Вишневецькому не вдалося спорудити козакам місце за порогами, для того, щоб слідити за татарами, але ця їх думка не пропала марно; трохи згодом за порогами знову осіли козаки. Тим козакам, котрі жили в городах і хотіли воювати з татарами, не можна було цёго робити, бо у городах за ними наглядали королевські старости, і вони з вольних ставали наче підневольниками. На низу, там де Дніпро пійшов рукавами, у устя Чортомлика, вони спорудили собі пристановище.

На одному з Дніпрових островів козаки стали кошем і з того часу почалась Запорожська Січ. Окрім самого Дніпра, цей острів з лівого татарського боку боронили степова річка Конка і Великий Луг — невилазне болото. Таким способом піше військо ніяк не могло дійти до Січі. А від турецьких галер боронили її Дніпрові рукави, по берегах котрих ріс тоді високий очерет. Росказують, що якось турецькі галери, гонячись за козацькими човнами, заблудились у тих очеретах, і козаки тоді багато з них потопили; з того часу турки вже ніколи не їздили у Дніпро до Січі. А від України, чи то від городів, Січ боронили високі пороги, по котрих вміли плавати одні тільки запорожці.

У Січі запорожці жили без жінок. За те, що хто небудь заведе у Січ жінку, одрубали тому козакові