у своєму старостві. Дашковича дуже боялись татаре, і коли кримський хан йшов воювати у Московське царство, так просив короля, щоб він приказав Дошковичові не займати ёго. Дашкович служив і польскому королю і московському царю і усюди ёго добре приймали, бо він був великий вояк, а навіть коли у 1522 р. попався він у неволю до татар, так ёго і звідти випустили. Цей Дашкович перший казав польскому королю і сейму, або раді виборній з шляхти усёго королевства, щоб поставити на Дніпровському низу, за порогами, сторожу у 2000 чоловік, котра слідила б за татарами і не давала б їм переправлятися на цей бік. Хоч же тая рада Дашковича дуже уподобалась королю і панам, але якось вони її занедбали і той замір Дашковича не збувся. Після Дашковича замір ёго про сторожу на Дніпровських порогах повів далі князь Дмитро Вишневецький, теж староста черкаський і канівський. Він спорудив на острові Хортиці замок і звідти робив наїзди на Туреччину. Для цих наїздів він иноді сходився з донськими козаками, котрі теж воювали проти татар, але слабше ніж українські. Своїми наїздами Вишневецький так розсердив кримського хана, що він у 1557 р., з ордою прийшов добувати Хортиці, але нічого не вдавши, звернувся до дому. Швидко після того він прийшов під Хортицю знову вже з турецьким військом і на цей раз Вишневецький не устояв і пішов у Черкаси. У тому ж році він перейшов на службу до московського царя Івана Грозного, але
