Єсть ся галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
Ні за великою добичою ганяє:
Се, може, є давній, бідний невольник із неволі утікає…«
— »Ви віри не доймайте,
Хоч по дві гармати набірайте:
Тую галеру із грізної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте:
Як турки-яничари, то у пень рубайте,
А як бідний невольник, то помочі дайте!
Тогді козаки, як діти, не гаразд починали,
По дві штуки гармат набірали:
Тую галеру із грозної гармати привітали,
Три дошки у судні вибивали,
Води Дніпровської напускали…
Тогді Кішка Самійло, гетьман запорозський,
Чогось одгадав:
Сам на чердак виступав,
Червонії, хрещатії давнії корогви із кишені винімав,
Роспустив,
До води похилив,
Сам низенько уклонив:
»Козаки, панове молодці! ся галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много люду царського має,
