Ні за великою добичою ганяє:
Се єсть давній бідний невольник
Кішка Самійло із неволі утікає;
Були пятдесят-чотирі годи у неволі,
Тепер чи не дасть Бог хоч час на волі.«
Тогді козаки у каюки скакали,
Тую галеру за малёвані облавки брали,
Та на пристань стягали;
Од дуба до дуба
На Семена Скалозуба
Паёвали;
Тую галеру та на пристань стягали.
Тогді: златосинії кіндяки — на козаки,
Златоглави — на отамани,
Турецькую білую габу — на козаки на біляки;
А галеру на пожар спускали,
А срібло, злато — на три часті паёвали:
Первую часть брали, на церкви накладали:
На святого Межигорського Спаса,
На Трехтемировський монастир,
На святую Січовую Покров давали, —
Которі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
Милосердого Бога благали.
А другую часть по-між собою паёвали;
А третюю часть брали,
Очерегами сідали,
