проти уніятів та католиків, що однімали церкви, не давали поставляти попів і усяку шкоду православним чинили.
З цёго усёго піднялась різанина та безладдя по всій нашій землі, і коїлось все це більш як шістьдесят років. Козаки, щоб стати проти панів і польского війська, прикликали до себе татар, — а татарам то було й добре: вони забирали полон і з наших, і з поляків. Тоді гетьман козацький Богдан Хмельницький і усе військо козацьке зробили раду у Переяславі у 1654 році і піддались цереві »восточному, православному, Московському«. Поляки не хотіли втратити нашої землі. Піднялась велика війна між поляками та українцями і москалями, — а татаре стали помагати полякам, — і гуляли по Україні. Старшина козацька стала думати, як би собі стати дуками-багачами та панами над »голотою«, як-то в пісні співається, стала собі землі забирати, та випрошувати у царя московського, або вговорюватись з поляками, щоб знову Україну під Польщу повернути та щоб панами стати такими, як були польскі пани. Од цёго усёго зъявились сварки та недовір у козачих полковників поміж собою, значними козаками і простими, поміж козаками та міщанами і селянами. Як умер Богдан Хмельницький, то бувало часами у козаків по два, по три гетьмани, та кожний писав один на одного доноси та ябеди в Москву, а часами і в Москву і в Варшаву заразом, і цареві з боярами, і королеві з панами.
