хай служба в руських церквах зостанеться, як і була, а тільки щоб і над руськими попами і архієреями був старшим папа. Хто про цю унію хоче більш довідатись, хай достане книжку Івана Левицького, що зветься »Унія і Петро Могила, митрополит київський.« От із-за цієї унії пішла сварка та різанина між попами і панами, православними та уніятами — між такими ж міщанами, а далі і селяне стали підніматися проти унії.
Коло цёго ж часу король польский Степан Баторій чи Батур, побачивши, що вже дуже багато козаків стало на Україні, придумав таке: отділити з них шість тисяч, записати їх у леєстр і цим лейстровим козакам дати таке право, як і панам, по тодішнёму шляхтичам, — щоб вони були вольні і приходили на земські ради, або сейми, вибирали собі на радах гетьмана. А всі нелейстрові козаки то мусіли слухати старост, та панів, як поспільство, як що який пан получив од короля землю, де жили козаки. Старинна шляхта не хотіла рівнятись з лейстровими козаками, а нелейстрові козаки не хотіли перестати бути козаками. До того тоді багато вже панів позабирало од короля у подарунок землі і повертали селян у крепаки. Понавозили з собою жидів, а жиди позаорендовали річки, перевози, шинки, церкви та брали за усе мито-промито. Селяне цёго не хотіли і приставали до козаків, а козаки бунтувались проти шляхти та короля, а православні духовні та де-які православні пани просили козаків, щоб помогли боронити віру
