у церкві служив, або не так про віру думав. Усякий хотів силою чи хитростю перевернути другого до своєї віри, до своєї служби церковної. До нас віра християнська пришла од Греків, правиться у церквах по старих болгарських книгах, попи жонаті, причастє дається з хліба та вина, про Духа Святого вчять, що він ісходить од Отця, — а у Польщу віра Христова прийшла од Латинян, чи Римлян, правиться служба на латинській мові, причащаються миряне самим хлібом, а тільки попи хлібом і вином, попи не женяться, про Духа Святого вчять, що він ісходить од Отця і Сина. А до того скрізь, де віра подібна до грецької, от як у Єрусалимі, Сирії, в Єгипті, у Греків, у Сербів і у нас, у кожній землі найстарший церковний уряд свій — чи то митрополіт, чи патріярх, чи, як тепер у Россії, синод або рада митрополитів та архієреїв. А там, де віра римська, — у Італьянців, Французів, Шпанців, Поляків — над усіма архієреями, митрополітами та патріярхами считається найстарший патріярх римський, що звуть ёго папа, батько. Років триста пьятдесят тому назад стали у Німеччині, Франції, та й у Польщі багато людей од римської віри одвертатись, та не тільки папи, а й архієреїв, а то й попів не признавати. Тоді польскі бискупи, та монахи, а особливо єзуїти, ті що присягали усякими способами папську силу боронити і більшати, задумали повернути наших руських людей в римську віру і придумали з де-якими нашими архієреями у 1595 р. унію, або союз з римською вірою, це б то:
