татарами і турками велику війну, щоб вигнати магометан од Чорного моря та од Дунаю, хоть часом і у Польщі багато росказувалось про те, як би усім християнським народам стати у купі, та вигнати турок з земель християнських.
Втративши надію на Польщу, козаки українські стали оглядатись на Московщину. Вони сподівались, що царі московські, одної віри з українцями і одного имені, руські, швидче стануть з ними у купі проти турок і татар. З такою надією Дмитро Вишневецький обертавсь до Івана Грозного, царя московського. Тільки нічого з того не вийшло. Москва була однакова для кримських татар, як і Польща. Приходилось українцям самим справлятись з татарами та турками. Що б воно далі було, хто ёго зна. Тільки саме тоді як раз, як українці знову просунулись близько до Чорного моря і стали побивати татар та і турків, на самій Україні піднялась бійка поміж православними та католиками, поміж русинами та поляками, поміж козаками та шляхтою, поміж посполитими людьми та панами. Як це сталось і що з того вийшло, роскажемо у другій книжці, а тепер коротенько згадаємо про те, щоб тільки понятно стало, через що знову були татари та турки узяли верх над Україною.
У ті часи не тільки магометани считали християн, а християне магометан нечистю та по́ганню такою, що не гріх їх бити, а й сами християне поміж собою ненавиділи одні одних, як тільки хто хоть трохи не так
