манство, після того як козаки на раді у Переяславі вибрали Самойловича гетьманом обох боків Дніпра, та Самойлович і московський воєвода Ромодановський не вміли та і не хотіли рятувати од турок правобічну Україну. Вони не дали помочі, як турки розоряли Чигирин, колишнє важнійше місто козацьке, а далі гетьман та воєвода сховались на лівий берег Дніпра. А на правім боці ще десять років турки бились з поляками за те, кому ця Україна достанеться, поки вона зовсім не спорожніла. З ціх часів у краях чигиринських зосталася дуже цікава пісня про попівну з містечка Відмедівки. У Ведмедівці один чоловік росказував так: орда як ішла, то люде ховались у замок, і під землею були такі ходи, що ними до води добирались. Там довго вони жили, поки орда не піймала чоловіка, і той мусив їм показати, куди ввійти їм до брами. А там була попівна, котра не пускала їх у замок, поки вони її не подужали і не закололи, а людей порубали. Тітку моєї баби у Царягряд з дочкою узяли. Вона потім утекла відтіля, а дочка там зосталася і заміж вийшла. Про цю попівну в нас співають:
|
Славний город Ведмедівка |
