|
І старії і малії |
А попівна каже:
»Ой не будемо проклятим,
Не будемо коритися!
Єсть у нас ясне оружжя,
Будемо боронитися!«
Ведмедівська попівна
Голос учинила —
Сімсот турок-яничар
З коней повалила.
Тілько те не помоглось. Турки усе таки
І старіі й молодії
Кіньми збраковали,
А молоду челядоньку
У полон забрали.
У ці часи правобічня Україна зовсім зробилась пустою; дуже спустошена була і Волинь. І сами турки побачили, що навіть і змагатися за порожню землю не стоїть. У 1681 р. помирились турки з москалями на тому, щоб Київ з розореними городами Васильковом, Трипіллем та Стайками був цареві московському, а од Київа до Запорожжя по обидва боки Дніпра щоб городів нікому не будувати. Через пьять років і поляки зробили
