Земля, де тепер живуть люде, що говорять так, як писана ця книжка, колись звалась Русь, а потім Україна, або Мала-Русь, бо Великою Руссю зовуть тепера Московщину. Земля наша велика. Вона простягається вїд Карпатських гір у Цесарщині за Почаєвом аж до Дону, від Пинських лісових болот, що по річці Припеті, аж до Чорного моря. Це усе краї не дуже холо́дні, багаті і лісом, і пасовиськами, і чорноземними полями. Є тута чоловікові чим поживитися, є що і другим народам проміняти або продати. Та тільки, щоб можна було на якій-небудь землі людім добре жити, треба, щоб ніхто чужий не грабував їх і не перешкожав їхнёї праці; треба, щоб і свої люде одно від другого не вітнімали та не видурювали того, що чоловік собі придбав. Треба ще, щоб люде знали, як тим, що є на полі, у лісі, та у землі, найліпше скористувати для себе. Щоб дійти до цёго усёго, треба було скрізь людім довго жити на одному місці, упорядитися межи собою, та думати, та вчитися усяким наукам, та ще і напередки багато праці та науки треба буде людім, щоб жити
