зовсім добре. Добрі науки здавна, ще до Христа, почалися у греків та італьянців. До цих людей од нас і не дуже далеко і легка дорога ріками Дністром, Бугом, Дніпром та Доном в Чорне море, а далі у Средиземне до Греції та до Італії. Здавна греки та італіянці приїздили до нашого берега Чорного моря, навіть і оселялись тут. Та ось біда! На нашій землі довго не можна було людім осісти на одному місці та вберегтись від чужих розбишак, що і хати розоряли, і пашню палили, і людей різали та полонили та розганяли. По над Чорним морем простяглися степи, котрі йдуть далі на схід сонця аж у Азію, у такі краї, де живуть одвічні пастухи татарського та турецького роду, що кочують з місця на місце. От ці-то пастухи — не те що хлібороби, — здіймаються було цілими ордами та і йдуть на захід на свіжі пасовиська, а потім нападають на хліборобних народів, як от на наших батьків, та і грабують їх, а далі осядуться було де-небудь не далеко, як ось у Криму, та що року і набігають на нашу землю та й беруть наших людей у раби до себе, або на продаж. Ще найменьше лихо, як візьмуть з наших людей дань чи окуп. Довго так було, трохи не тисячу років з того часу, як про нашу землю вже по книгах написано, що тут і жив наш руський народ, так само як і тепер.
От у цій книжці ми роскажемо, як-то наші батьки терпіли й одбивались від татарських та турецьких розбишак і як таки насилу одбились. Особливо ми роскажемо
