свого короля, знесли панщину, та завели республіку або народоправство без короля, то Катерина забула про турок та греків, а у купі з другими королями збирала військо, щоб утихомирити французів та боронити королів від підданих.
Катеринин онук Олександр Первий був попереду великий приятель греків, а як вони повстали проти турок у 1821 р., то він не дав їм помочі, бо перед тим він пристав до Священного Союзу з трёх царів: короля пруського, царя австрійського, та нашого, — а цей Союз обіцяв боронити усіх царів од бунтів підданих, от і грекам не хотіли помагати проти їх царя-султана турецького, бо й той-би-то од Бога поставлений. Тільки як греки встояли вісім років, терплючи усяку різанину од турків, та скрізь по християнських державах звернули до себе серце письмених людей, тоді брат Олександра, царь Миколай, укупі з французським та английським королем піддержали греків. Наше військо у 1829 р. мало не дійшло до Царьграда, — та французи і англичане скоріш помирились з Турком, — і наші мусили миритись; так навіть і не всі греки вибились з під Турка. Скоро після того наші боронили турецького султана, як повстали проти ёго магометане ж єгиптяне, бо царь Миколай боявся, щоб у Єгипті не взяли сили французи.
А як у 1854 році почав царь Миколай воювати з Турками і наше військо пішло вже на Дунай, то за
