рисували птаха, аби означити а, бо в єгипетській мові слово, що значило птаха, починало ся звуком а. Ще далі, всі рисунки почали писати скоро, зачерками, котрі ледви з далека були подібні до дійсних річей. Так виробив ся дуже трудний спосіб письма, бо знаків у нім було богато і один знак часто означав кілька слів (напр. людина с піднятими руками значила і вишину і радість), а один звук писав ся кількома знаками, бо трафляв ся в початку кількох слів. Фенікіяне, — нарід, що жив по морськім борезі жидівськоі землі і займав ся плаванєм по морю та торгом, — познакомили ся з письмом єгипетським і вавилонським, але завважали, що воно не підходить до йіх мови, бо напр. слова, котрі в Єгиптян починали ся звуком а, у них говорили ся инакше. От Фенікіяне і придумали: перелічити, кілько є в йіх мові звуків, с котрих складають ся всі слова, і вибрали зі скорого письма єгипетського та вавилонського знаки для кождого звука. Так дістали Фенікіяне двадцять два знаки, котрими вони могли написати всі слова своєі мови, подібноі до жидівськоі. Отсе й було перше звукове (або по грецьки фонетичне) письмо. Се був великий здобуток для людського поступу, бо те письмо можна було прикласти до всякоі мови, з додатком, коли треба було, кількох инчих знаків або буков. Від Фенікіян йіх спосіб писати взяли
