в один бік Жиди і далі майже всі инчі народи азіятські та африканські, а в другий бік Греки, а від них Італійці (Римляне й инчі), а від сих нові европейські народи, так що напр. Поляки пишуть римською азбукою, а ми пишемо трохи зміненою грецькою. І майже всі теперішні азбуки на світі (окрім китайськоі) то не що инче як фенікійська азбука, тілько змінена у ріжних народів, відповідно до ріжних способів скоро писати на ріжних річах (на папері, шкірах, листю, каміню і так далі).
Єгиптяне та Вавилонці почали писати своім письмом страшенно давно, бо письмо йіх находить ся на будинках і виробах, що були зроблені вже на 4500 років перед Христом; найстаріщі взірці фенікійського письма находять ся на надписах, зроблених 900 років перед Христом, а найстаріщі звістні надписи грецькі зроблені були на 650 років перед Христом. По сім можна міряти і хід поступу в письмі — як то тяжко було людям дійти до простого і лехкого письма фонетичного і як потім лекше стало єму розширити ся. На сім же примірі видно й те, які важні для поступу взаємини межи народами: ні один нарід не видумав сам простого і лехкого звукового письма, а треба було, аби Фенікіяне вступили у взаємини з Єгиптянами та Вавилонцями, порівнали йіх письма й мови зі своєю мовою, аби вони придумали, як йіх письма прикласти
