мало знаємо про сего мужа, бо і в жидівських книгах і в християнських євангеліях говорить ся про него не богато. В тих книгах сказано головно, що він проповідував Жидам, що наближило ся царство боже та аби вони покаялися за гріхи і на знак того, що вони житимуть по новому, він хрестив йіх у ріці Іордані, то є казав йім поринати у воду. (Грецьке слово баптідзейн, котре у нас перекладає ся словом хрестити, не має нічого спільного с хрестом, а значить просто поринати у воду). Через се Івана і назвали Хрестителем. У євангеліях сказано, що він навчав людей, котрі питали єго, що́ йім робити, так: „Хто має дві одежині, нехай дасть тому, хто не має, а хто має харч, нехай робить так само" (Євангеліє Луки, голова 3, стихи 10–11). Але попри се Іван Хреститель і єго ученики виповняли всі старі приписи жидівського закону, особливо пости; через те в євангеліях сказано, що Ісус, хоть дуже шанував Івана так що навіть буцім то хрестив ся у него, але мав проповідь Івана за „нові латки на старій одежині“ та за „вливанє нового вина у старі мішки“. (Жиди держали вино у шкіряних мішках). Із сего вже можна виводити, що сам Ісус, коли почав після смерти Івана, (котрому царь Ирод Менчий казав утяти голову) проповідати теж про „царство боже, що наблизило ся", то мав новіщі думки про се царство і про те, як до него ладити ся.
