Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ВИШНІ

Я проходжу стежкою, а вишні
зачіпають голову мою,
й гілочки в цвіту, тонкі і ніжні,
хилять, ніби руки подають.

Я проходжу стежкою курною
за село, де видна вся земля,
вишні ж довго майорять за мною
рукавами білими здаля.

1940 р.