обовязаними виповнити навіть те, що що для українсько-руської мови лишаєть ся.
На наші поданя внесені по руськи чи до сенату, чи до видїлів відповідає ся по польськи; нам не дають руських блянкетів і т. д.
І ось як представляє ся на львівському унїверзитетї утраквізм:
- Від часу ународовленя львівського унїверзитету (1871 р.) не заложено анї одної нової руської катедри на правничому, на медичному та на богословському видїлах: на фільозофічному видїлї додано всего одну (істория).
- Не було анї одної інавґурациї в українсько-руській мові.
- Українцї-Русини не могуть дістати місця в жадному унїверзитетському заведеню.
- Українсько-руська мова в урядованю усунена на послїдний плян.
Так в цїлій своїй наготї представляє ся у нас утраквізм. З представленого видно дуже наглядно, що в тому вина правительства, бо воно старало ся вивязати зі своїх повинностий лише заявами, що є чистою теориєю.
На основі тих всїх даних, на основі тих всїх фактів ми приходимо до слїдуючих заключень, з яких випливає жаданє українсько-руського унїверзитету.
Перше: Утраквізм в такій формі, в якій він тепер представляє ся, нас вдовольнити не може. Такий утраквізм є лишень дуренєм нас, Українцїв-Русинів. А до того утраквізм на полї шкільництва є зовсїм в нашій частинї краю неможливим.
Тут мешкають Українцї-Русини, тому мусять вони мати свої школи народні зовсїм чисті і чинні, вони мусять мати свої школи середні по всїх містах всхідної Галичини, вони мусять мати свій українсько-руський унїверзитет. А вже найбільше мусить нас дивувати се, що в такій інституциї, якою є унїверзитет, де обєктивність повинна дійти до свого ідеалу, що в тій інституциї одержав утраквізм форму народнї, що з него зроблено карикатуру! Ми такого утраквізму не хочемо, ми не хочемо жадного утраквізму, ми, ще раз скажу, мусимо мати свій власний українсько-руський унїверзитет.
Друге: Дальшою причиною наших постулатів є засновуванє ґімназий з українсько-руською викладовою мовою, звідки що року виходить якесь число Українцїв-Русинів. Вони примушені учити ся на унїверзитетї по
