Сторінка:Михайло Рудинський. Архитектурне обличчя Полтави. Полтава. 1919.pdf/37

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


сієї окраси, давно вже особиста творчість місцевого „мураря“ додала й додає від себе там кілька рисочок, там цілий орнамент, покарбувавши строгу лінію карнизу на свій смак, а той „мурарь“ все ще не одстає від „міської“ традиції і, абсолютно не уявляючи архитектурного призначення карнизів, горливо ліпить їх над вікнами, що так щільно закриваються віконницями!

Цілком несвідомо Полтава і досі переживає ампірові традіції перших десятиліть XIX віку.

Архитектурне обличчя Полтави. 1919. № 17. Дім проти пам'ятника Келлену (Пожарна команда).png
№ 17. Дім проти пам'ятника Келлену (Пожарна команда).

Перебігаючи в думках по вулицях Полтави, якось мимоволі згадуєш прекрасні слова Гоголя про ласкаву красу Плюшкинського саду. Їх можна цілком віднести до Полтави.

„Ампірна“ Полтава стала вдесятеро кращою після того, як — „по нагроможденному, часто без всякаго топку, труду человѣка прошла окончательным рѣзцом своим природа, облегчив тяжелыя массы, уничтожив грубоощутительную правильность и нищенскія прорѣхи, сквозь которыя проглядывает нескрытый, нагой план“…

Мертвыя души. Розділ VI.