Сторінка:Михайло Рудинський. Архитектурне обличчя Полтави. Полтава. 1919.pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Або ж, як хочте, трохи инакше. Полтава часів Виговського-Дорошенка-Мазепи, Полтава часів Мартина Пушкаря і Петрика являється свого рода типовою виразницею тої провінціяльної псіхики, котра ніколи не виходить за межі околиць хутора, села, містечка, котра ніколи не „перелетаєт за частокол“ по влучному виразові Гоголя. Тій псіхиці абсолютно незрозумілі поривання широкого масштабу, а звичка до безтурботного істнування, вузькість поглядів, відсутність темпераменту і відсталість од випереджаючого темпу великих городів не раз спричинялася найбільш сумних подій нашої історії, і можливо не помилкою буде твердження про те, що в страшних траґедіях Чигрина й Батурина тая провінціяльна псіхика Лівобережжя і з окрема Полтави грала одну з перших ролів.

По катастрофі 1709 року Полтава — як раз в силу своєї провінціяльности — дуже скоро не тільки замирюється з російським режимом, а навіть пишається своєю славою, славою міста перемоги Росії і смерти української незалежности, славою, що так досадно в'яжеться з нею в затасканній римі поетів.

Через яких 60—70 років по Полтавському бойовищі, в Полтаві підноситься перший пам'ятник Петрові старанням і коштом запорожця П. Руденка, саме в той час, як Запоріжжя доспівує свою лебедину пісню.

Подорож Катерини II, обставлена з усією помпою сторіччя Людовика XV, остаточно приголомшує Полтаву, а XIX століття, що воно принесло з собою утворення з Полтави ґуберніяльного міста — виключно тому, що з нею зв'язано перемогу Петра над Карлом — поширює російський культ Полтави, яко найбільш славного з помежи славних міст імперії, де кувалася її міць, де погиб швед, де остаточно було роздушено „змѣю малороссійскаго коварства и измѣны“.

Се захоплення Полтавою, яко городом слави Петра I-го, поклало остільки глибокий слід в умах російських інтеліґентів тай в народніх масах взагалі, що навіть більшість студій про Полтаву, писаних її мешканцями, головним своїм пунктом мають місце Полтавської баталії і пам'яток, з'язаних з Петром І. (Бучневич, Павловський).


Ся провінціяльність Полтави, як міста, і ся провінціяльна псіхика Полтави, звичайно, мусіла лишити свій слід в їх матеріяльній куль-