Цю сторінку схвалено
Розхристуйся, моя душе, розперізуйсь,
серце,
М'язи і кров — бензінодимом ся пройміть!
Я остаточно онімів і зітерся,
я цілком розгубив свої сили
несамохіть.
А далі, далі, я вас запитую —
скажіть, чого сподіватись далі?
Я ж не можу душу відродить свою
і не знайдуть матерії почування спраглі.
Я не хочу занапастити душу
і загубить молоде тіло.
Я оглядатись назад не мушу,
я іду наперед сміло.
І потім — це острах. Я чекаю на купання,
на свіжі приски й сприяючу дієту.
Я ж не можу спровадити моє життя у Лету,
у мене ще переважують сподівання.
І не даремне ж з дитинства сниться,
що я — пророк, довкола — моя воля й уява.
Життя розбило мій соліпсизм, але ж мусить
здійсниться
IV. 917. Владівосток.
ЕМАНАЦІЯ