Цю сторінку схвалено
Повіяло зашуміло з моря
на Брата і Сестру
понесло на долину хору
примари без рук.
Шматками темряви закидало міжгір'я
чорними хрестами закрутило внизу
заскиглили душі від пекельного зневір'я
а сонце — сонце було поблизу!
Протиснулось на рятунок вимушений
стиха розтанули плями і зникли хрести
і запитав Пан до решти видушений:
хто Ти?
29 — IX. 17. Сучан.
ТАЙФУН