Смутне, але славне.
Знаю жь, брати́ку ри́дненькій,
Якъ учивсь ты грати:
Ты послухавъ теи неньки —
Та й ставъ намъ спи́вати!
|
1841. Ноября 26. Чугуевъ.
|
Дуже не добре ди́ло брехати! Брехнею, кажуть люди, сви́тъ пройдешь, та назадъ не ве́рнешся. Брехунъ соби́ гово́ръ и людямъ зло ро̀бить. Усякій зна сю правду, одначе усякъ бреше. Не на-ри́вно. Одинь бреше на уси́ заставки; иншій бреше по три́шку, оглядаючися; а усе не добре ди́ло брехати. Хочъ ты на пи́в-пальця збрешишъ, а лиха наробишъ на весь ви́къ. Огляди́теся лишень кругъ насъ, на кого карлючка закарлючиться? Отъ-той якъ сватався, такъ казавъ, що въ нёго дви́ слободы и грошей повни́ коморы: одуривъ ди́вчину; пійшла за нёго, та й плачется по увесь ви́къ; бо нети́лки ни́чимь содержуватися съ ди́точками, та гляди́ть лишень, чи е́ що кусати! Другій позыча́ гроши, божиться: черезъ годъ, каже, ви́ддамъ; а годъ минувъ, — не ти́льки ростъ, та й исте пропало! Иншій каже: давайте попереду грошики: я вамъ
