Перейти до вмісту

Сторінка:Молодыча боротьба 1899.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ну, моя, баба нагрила окропу, выкупала ту жабу роскишну, ту панію и хоче вже йты до дому. А жаба, чы пани: «Що жъ я тоби дамъ за послугу? Дамъ я тоби звій полотна хорошого й прядыва й били». «Добре». Дае йій, та й каже: Оце жъ на, та не розвертай! Рижъ скильки хочъ и дитямъ, и чоловикови на сорочкы, рижъ на рушникы, на хусткы скильки тоби треба, не жалуй, що таке прядыво й биль, та до кинца не розвертай!»

Ну вона й ризала, понашивала всього пребагато; ище й мени досталось два настильныкы, а потимъ каже: «Розверну! Уже такого багато понашывала». Розвернула, ажъ тамъ седыть пять жабъ. Одна тче, друга снуе, трейтя пряде, тыи биль билять… та зразу все незнать де й дилось.

Отъ тоби й забагатила баба! Що вже вона попожурылась! та й увесъ ридъ нашъ изъ нею! Усю бъ голу родыну зодягнула, та ба! Ото жъ то кажуть: «Набигши тропы держись». И Боже, Боже! якъ згадаемо, дакъ такъ жалкуемо! Оттакъ-то лучилось и нашому роду набигты тропы, та черезъ благый розумъ, баба выпустыла.

Отъ же й я, колы хочете, госпосю, знаты, набигла була, а якои тропы, такъ отъ якои. У мене