Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/100

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 92 —

вати“. Ятвяги були сталыми ворогами Украины-Руси. Близько 1228 р., по̂сля того, якъ Мстиславъ збѣгъ зъ Галичины, вони руйнували околицю бо̂ля Берестя, пото̂мъ околицю Охожа и Бусо̂вна[1]. Доволѣ траплялося й иншихъ нападо̂въ. Лѣтопись повѣдає: „Василько бо бѣ возрастомъ середний, умомъ великъ и дерзостью, иже иногда многажды побѣжаше поганыє… И во иная времена, Божиєю милостью, избьєни быша погании; ихъ же не хотѣхомъ писати отъ множества ради“.

Вже жь запевно, що отси̂ напады шкодили добробыту Руси, хочь ще й не були занадто страшными и можна було безъ великои працѣ втихомирити и приборкати Литву, коли бъ Руски̂ князѣ зьєдналися въ одну спо̂лку. Князь Данило спершу вдовольнявся тымъ, що проганявъ ворого̂въ, коли вони нападали, або й переймавъ напады, виряжаючи въ Литву не велики̂ во̂ддѣли руского во̂йска; але коли во̂нъ втихомиривъ сво̂й край водъ внутрѣшнёи колотнечи, во̂нъ зъ братомъ и въ спо̂лцѣ съ Польскими князями заразъ вчинивѣ ко̂лька славныхъ походо̂въ на Ятвяго̂въ. Коженъ разъ во̂нъ чинивъ имъ велику шкоду; выпалювавъ ихъ села; забиравъ ихъ добро, бравъ ихъ семьѣ въ полонъ, а инколи убивавъ по селахъ усѣхъ до одного мешканцѣвъ. Хочь проти єго виступала вся Ятвяжска Земля, хочь ѣй запомагали Вармы, Прусы и Борты, одначе не могли проти Данила нѣчо вдѣяти: „Воємъ же всимъ съсѣдшимъ, и воружьшимъ ся пѣшьцемъ изъ стана; щитѣ же ихъ яко зоря бѣ, шоломъ же ихъ яко солнцю восходящу, копиємъ же ихъ дрьжащимъ въ рукахъ яко тръсти мнози, стрѣлцемъ же обаполъ идущимъ и держащимъ въ рукахъ рожанци своѣ, и наложившимъ на нѣ стрѣли своя противу ратнымъ. Данилови же на конѣ сѣдящу и воѣ рядящу, и рѣша Прузи Ятвяземь: „можете ли древо поддрьжати сулицами, и на сию рать дерзьнути?“ Они же видѣвше и возвратишася во свояси“. Другимъ разомъ: „Приѣха отъ Ятьвязъ Юндилъ, рекшу єму сице: „Данило! добру дружину держиши и велици полци твои“. И ось прибули Ятвяги, „дающе таль и миръ, молящеся даби не избилъ колодниковъ… Хотяще же єму пакы изыти на нѣ на брань и сбирающу воя, увѣдавше же Ятвязи се, послаша посли своя и дѣти своя, и дань даша, и обѣщевахуся работѣ быти єму и городы

  1. Си̂ мѣсця не означено дослѣдувачами.