неральнымъ старостою Рускихъ Земель. Андрѣй Одровонжь бувъ на то̂й посадѣ ажь до своєи смерти (1465 р.).
Ро̂дъ Одровонжѣвъ зовсѣмъ не бувъ любленый, а напротивъ арцибіскупъ Янъ вѣвъ зъ Льво̂вскою латиньскою капітулою безнастанни̂ суперечки за капітульне земске майно. Во̂нъ присвоивъ собѣ те майно, а латиньски̂ Льво̂вски̂ каноніки позывали єго до Базилєйского церковного собору, що тодѣ саме бувъ скликаный, и соборъ єго выклявъ. Воєвода Петро и сынъ єго Андрѣй поступали собѣ самовластно зъ усѣма: угнѣтали дро̂бну шляхту и мѣщанъ, силували до неправнои воєннои службы, самово̂льно накладали дачки и т. и. Перемыскимъ старостою бувъ Предборъ съ Конецьполя, каштелянъ Судомирскій, а въ Галичѣ по смерти старосты Миколы Паравы зъ Любѣня, братаничь єго Станиславъ съ Ходеча Парава. Воєвода и генеральный староста Андрѣй живъ въ незгодѣ зъ обома старостами Перемыскимъ и Галицкимъ и Польскій король Казимиръ на провѣнціонально̂мъ Малопольско̂мъ соймѣ въ Корчинѣ (1456 р.) загрозивъ єму всяке насильне и неправне вмѣшуванє до ихъ правъ карою 3000–5000 польскихъ гривенъ. По смерти воєводы Андрѣя Одровонжа, коли король Казимиръ Ягайловичь приѣхавъ до Львова, то згромаджени̂ станы Рускихъ Земель горячо наставали на короля, що бъ родину Одровонжѣвъ зовсѣмъ усунувъ во̂дъ найвысшои краєвои го̂дности, а во̂ддавъ єѣ якому справедливому чоловѣкови. Мѣжь тымъ братѣ поко̂йного Андрѣя, Янъ, готовився вже до неи, бо Одровонжамъ належалася значна сума грошей, во̂дъ Льво̂вского, Жидачѣвского и Глиняньского королѣвского замку. Ту суму выжичили вони королѣвскому або державному скарбови. Постановлено сплатити сей довгъ. Однакъ въ касѣ не було грошей, отже наложено дачку по одному „фертонови“[1] и одному волови зъ лану. Выбраныхъ 20.000 воло̂въ заразъ продано и тыми гро̂шми выкуплено Льво̂вскій, Жидачѣвскій и Глиняньскій замокъ зъ рукъ ненависного роду. Рускимъ воєводою именувавъ король тодѣ-
- ↑ Ferto називалася четвертина во̂дъ десятины щоро̂чныхъ плодо̂въ земныхъ, — инколи четвертина однои гривны плачена широкими грошами праскими. На одну гривну йшло въ друго̂й половинѣ XV. ст. 48 грошѣвъ праскихъ широкихъ (Гро̂шь широкій праскій мавъ 36–37 кр. ав.).
