Во̂дносины до Польщи мають той же характеръ, що бувъ за Данила. Разъ-у-разни̂ усобицѣ въ Польщѣ натурально змо̂цняли вплывъ Рускихъ князѣвъ. Лѣтопись повѣдає, що Мазовецкій князь Ко̂ндратъ Семовитовичь ставъ по̂дручнымъ спершу у Володимира Васильковича, а пото̂мъ у Мстислава Даниловича. Але здається ся по̂дручно̂сть була то̂лько номінальною.
Що бы лѣпше зрозумѣти во̂дносины Татаръ, подамо лѣтописне оповѣданє про похо̂дъ Русино̂въ и Монголо̂въ на Польщу року 1283. Ханы Телебуга и Ногай, вороги мѣжь собою, погодившися, замѣрилися йти на Польщу. Телебуга наказавъ усѣмъ Рускимъ князямъ выходити зъ нимъ въ похо̂дь. Корячись Руски̂ князѣ приставали до хана оденъ у слѣдъ другого, коли ханъ переходивъ черезъ ихъ Землѣ и по̂дносили єму напоѣ и подарунки, н. пр. бо̂ля Горыни приставъ до хана Мстиславъ; бо̂ля Перемышля Володимиръ, а на Бужскому полѣ Левъ. На сему полѣ ханъ оглядавъ своє во̂йско: во̂йска була така сила, що князѣ перелякалися и сподѣвалися, що ханъ пово̂дбирає у нихъ князѣвства, а то ще й самыхъ ихъ повбиває. Зъ во̂дси Орда рушила на Володимиръ: мѣстъ вона не добувала, то̂лько грабувала скотину и конѣ. Залишивши частину Орды бо̂ля Володимира выпасати коней, Татаре рушили дальше на Польщу. Татарски̂ пастухи бо̂ля Володимира накоили за надто лиха: вони нѣкому не давали безпечно выходити зъ мѣста, кого грабували, кого мордували и довели мѣсто до великого безсиля. Тымъ часомъ Телебуга воювавъ Польщу: по̂дходивъ до Судомира, але даремно; не взявъ єго и замѣрився йти на Крако̂въ; але довѣдавшись, що Ногай попередивъ єго, звернувъ на Землѣ князя Льва. Два тыжнѣ таборувавъ во̂нъ бо̂ля Львова, выпасуючи конѣ и наробивъ шкоды рускому краєви мабуть бо̂льше, нѣ жь польскому. Хто то̂лько показувався зо̂ Львова, Татаре єго вбивали або обдирали до сорочки и мусивъ во̂нъ гинути зъ голоду и холоду. Тои зими холоды стояли незвычайно велики̂. У Львовѣ показалася заразлива пошесть на людей; по селахъ стояла голоднеча. Наро̂дъ умиравъ тисячами. Левъ начисливъ помершихъ 12500. Здається, Телебуга коивъ таке умысне за для того, що бъ нагадувати Рускимъ князямъ про свою силу и мо̂цнѣйше держати ихъ по̂дъ своєю кормигою. Кро̂мъ подарунко̂въ ханамъ, князѣ платили Татарамъ и вызначену данину: въ заповѣтѣ Володимира Василько-
