Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 68 —

лася безборонною а про иншу яку форму власти — нѣхто й не гадавъ ще. Видима рѣчь, що боярамъ не однаково було, хто князюватиме у нихъ и якимъ чиномъ той станеться княземъ. Коли княземъ стававъ хто по ихъ выборѣ, вони могли въ повнѣ задержати усѣ свои переваги, а то й придбати собѣ ваги ще бо̂льшь, нѣ жь мали за Ростиславовичѣвъ. На впаки князь, що сѣвъ би на галицкому столѣ на переко̂ръ боярамъ, не поступався имъ правами, не зважавъ бы на нихъ! Таке становище чинило боярамъ не мало клопоту и погодитися имъ можна було хиба лишень зъ Угорскими королевичами; бо въ Угорщинѣ тодѣ вже аристократія мала велику силу. Тымъ-то Галицки̂ бояре давали орудувати споко̂йно Галичемъ то̂лько тымъ князямъ, яки займали Галичину, згодившися зъ ними на те. Прецѣнь же й те треба мовити, що бояръ по̂дбивало на таке прямованє не саме то̂лько бажанє зберегти status quo, але ще спонукало ихъ и бажанє, що бъ зацѣлѣла автономія Галицкои Землѣ. Оть бояре й оголосили замѣсть давного наступованя сина по батькови — принципъ вибору князя и почали вводити єго заразъ, якъ не стало князя зъ роду Ростиславовичѣвъ. Романъ, просячи у Рурика запомоги выгнати зъ Галичины Угро̂въ, мовивъ: „Ведуть мя Галичане къ собѣ на княжениє“. Во̂нъ обпирався тодѣ на вибо̂ръ, якъ на звычай вже и вчинокъ бояръ вважавъ яко звычайный фактъ громадскои волѣ, громадскои самоуправы. Але жь, якъ мы вже бачили, въ Галичинѣ сею самоуправою користувалися то̂лько бояре, вважаючи себе за заступнико̂въ цѣлого краю. Якъ вмеръ Володимиръ Ярославовичь, бояре зно̂въ бажали, що бъ князь у нихъ бувъ по выбору; по̂сля того воно велося такъ стало.

Коли бъ довелося боярамъ затвердити въ Галичинѣ княземъ ту особу, яку вони вподобали, то може бъ и запанувавъ въ краю споко̂й; але жь на лихо! Скоро то̂лько Галичь и лишився безъ князя зъ давного князѣвского роду, заразъ показалися мо̂цни̂ претенденты; отси̂-то пильнували, хочь бы що тамъ, а придбати Галичину, чи то за згодою бояръ, чи хочь и безъ неи. Першь усего явилися Угры: вони ще далеко заздалего̂дь передъ тымъ зо̂ткнулися зъ Галичиною и хотѣли пригорнути єѣ до територіи свого королѣвства. Вони не во̂дважилися зъ разу во̂добрати у Галичины самосто̂йно̂сть; тымъ-то,