и по Черемошу. Коломыя, Онутъ и Бакота — се сами̂ по̂вденни̂ ко̂нцѣ, яки̂ згадує лѣтопись.
Колись Землѣ на по̂вденъ во̂дъ сеи межѣ ажь по самый Дунай бо̂льше-менше по̂длягали Галицкимъ князямъ, а теперъ ихъ займила Татарва, що переходила черезъ нихъ до Царгороду и въ Болгарщину; тымъ-то хочь инодѣ и траплялися зносины зъ Болгарщиною, але пряма комунікація съ по̂вденными народами була зупинена.
Житє Украины-Руси трималось теперь головнымъ побытомъ въ політичному організмѣ, котрый обо̂ймали наведени̂ нами межѣ. Приднѣпряньщина на довшій чась замовкла въ историчному житю.
Исторія злученя Рускихъ Земелъ въ одно за Данила свѣдчить намъ, що тодѣ Рускій наро̂дъ бувъ ще геть вельми далеко во̂дъ гадки про єдино-сукупне житє. Та й те злученє, якого добився Данило, не дало повного політичного зъєднаня. Данило працювавъ не на користь єдиновластя, а на користь панованя однои родины. Князѣ, якъ и перше, дѣлилися Землями. Данило во̂дступивъ за першимъ разомъ братови частину придбаныхъ Земель. Вони змалку призвычаились думати, що Галичиною повиненъ орудувати Данило, а Василько Волынею. Далѣ подѣлъ Даниловыхъ Земель во̂дбувся ще за єго житя. Загаломъ до половини XIII. вѣку на Украинѣ-Руси не було думки про політичне зъєднанє. Князѣвства Романовичѣвъ по̂шли на во̂дшибъ во̂дъ останнихъ Рускихъ Земель; роздѣлъ сей примѣтный вже съ того часу, якъ по̂дупавъ Кієвъ, але теперь во̂нъ до̂йшовъ до ко̂нця, якъ черезъ географічне положенє, такъ и черезъ політику Данила и Василька; ся політика на все звела ихъ съ того шляху, якимъ ишла остання Русь. И такимъ чиномъ сѣ часу Данила по̂вденно-захо̂дна Русь хочь и дѣлилася по старовинѣ на князѣвства, але князями були люде зъ одного роду и стало складали оденъ суцѣльний організмъ Галицко-Володимирскои Руси.
Оть яку реформу вложивъ Данило въ полѣтичне житє отсихъ Рускихъ краѣвъ.
КУЛЬТУРА УКРАИНЬІ-РУСИ ЗА КН. ДАНИЛА.
Але жь не то̂лько отси̂ перемѣны прищепивъ Данило. Галицко-Володимирска Русь споконъ вѣку була богатымъ краємъ.
