ка, розбіжуть ся по цїлій Гуцулїї тай виріжуть всїх жидів без пощади.
Орґанїстий знов запевняв усїх своїх парафіян, що то прийшли з того сьвіта козаки з Ґонтою та будуть справляли на ново уманський бенкет. Були ще инші поголоски, але о них для їх маловажности не будемо навіть споминати.
Одним словом всї перечували і вітрили якесь нещастє, та готовили ся до оборони. Урядники обезпечали ся високо на житє, богатші жиди виїздили на сьвіжий воздух до Львова, а біднїйші справляли собі деревяні віконницї, щоби бодай в той спосіб обезпечити ся перед несподїваним нападом. Одні лишень Рутенцї задивляли ся дуже скептично на цїлу ту справу, та жили дальше без журби і смутку. Ся їх безжурність була однак причиною великих подїй, які постараємо ся в коротцї розповісти.
Якось о тиждень по описуваних нами подїях, появила ся в одній з краєвих часописий така допись:
“Від Скосова: Чую ся обовязаним подати до загальної відомости що в нашій околици дїють ся нечувані і о пімсту до неба вопіючі річи. Іменно тутешне хлопство, підбунтоване кількома сїчовиками і гайдамаками адвокатами заповіло на день св. Ядвіги загальну різню всїх Ляхів та Жидів. Від кількох днїв збирають ся вони в тутешнім лїсї, званім Жабокшаки
