та уряджують вправи з револьверами, карабінами, боєвими сурмами і динамітом. Боєва сурма непокоїть днем і ночю спокійних мешканцїв тутешнього місточка. Половина з них для більшої обезпеки виїхала до Львова, а друга половина жиє у вічному страсї і трепетї, не знаючи нї дня нї години коли за вітчину треба буде положити свої голови під нїж гайдамаків.
Одні лише тутешні Русини не оказують найменшого страху, а се найлучше доказує, що вони в змові з бунтівниками. Звертаю проте увагу цїлого нашого патріотичного загалу і високих властей, щоби поки ще час зарядили відповідні средства і починили відповідні кроки в цїли придушеня тої явної гайдамаччини в самім зародї. Скосів, дня імярек. Фуньо гербу тшаска Обервальскі передпотоповий і досмертний горожанин міста Скосова.”
Ся допись заворушила цїлий край. Всї ворожі нам часописи менші та більші передрукували її з осібними пересоленими коментарями. Страх перед гайдамаччиною переняв цїлу шляхотську суспільність. Посипали ся доноси і телєґрами до намісника і маршалка з візванєм, щоб як найскорше і найенерґічнїйше здусив бунт.
В самім Скосові дійшла того рода акція до зенїту. Пять вітцїв місточка з канонїком на чолї поїхали ек-
