з о. Потребницьким і його женою про господарку і погоду, а я з панною Фльорцею вже не тямлю об чім. Досить що я сам собі тодї дивував ся, звідки у мене найшло ся стільки тем до розмови. По підвечірку панна Фльорця перепросила нас і знов швиденько скочила до того самого покоїку. Я не мав з ким розмовляти і нудив ся страшенно. Панї Потребницька примітила се тай промовила до мене солоденько:
— Скочте йно пане тай попросїть Фльорцю, щоб сюди прийшла.
Менї не треба буле сего два рази казати. Я по тихоньки відчинив двері, на пальцях перейшов маленький передпокоїк і хотячи зробити паннї Фльорцї несподїванку, нагло відслонив котару.
Тай гарна-ж се була несподїванка. Перед зеркалом при тоалетцї стояла панна Фльорця. Перед нею лежала миска з водою, в якій она одною рукою держала а другою мила цїлїську щоку як снїг біленьких штучних зубків. Я сейчас доміркував ся, чого она так передтим утїкала та мало не скаменїв з розчарованя. Вкінци я таки не видержав. Якась непоборима веселість мене пірвала і я засьміяв ся диким іронїчним сьміхом.
Панна Фльорця оглянула ся, скрикнула тай зімлїла. На крик єї прибігли паньство Потребницькі а побачивши, що стало ся, скликали челядь та стали від-
