став осторожно звертати свій плян. Однак лента, якою кінчила ся коса була дуже сильно завязана і я весь був занятий тим, якби то єї непостережно розвязати. Я манїпулював так обережно, що панна Цеся навіть нїчого не підозрівала.
В тім знечевя роздав ся з другого покою пискливий голос панї Марковської:
— Цесю! Цесю! а ходи лиш сюди, кравчиня принесла сукню.
Цеся скочила як опарена і… і… і… цїла коса, але що я кажу: цїла коса, то таки цїле волосє лишило ся в моїх руках. Прошу тепер увійти у моє незавидне положенє. Передімною стояла скаменїла Панна Цеся з лисою як диня головою, а в сусїднім покою чути вже було зближаючі ся кроки панї Марковської.
Менї з переляку аж волосє дубом стало. З страху і встиду метнув я собою в двері та неначе бішений пігнав до дому. Куди і як я біг, не тямлю до нинї, досить що десь коло півночи пригнав я до дому і тут кинувши ся на першу лїпшу купу соломи, заснув мертвецьким сном. Коли я прокинув ся, перший предмет, який менї впав в очи, була прегарна, чорна як уголь, перука з косою, котру я держав в нервово затиснених руках. Я згадав вчерашний вечір тай аж мороз пішов менї по тїлї. Не було иньшої ради і треба було до всього признати ся. Зі страху перед татунем роз-
