Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/103

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 95 —

ихъ посадили въ човны и вырядили зъ ними, нѣ бы то провести ихъ 40 Запорожцѣвъ въ човнахъ; зъ ними поплывъ и новый кошовый Остапъ Васютенко. Плысти по Днѣпру треба було лишень пять верстовъ, а далѣ вже дорога йшла суходоломъ; тымъ-то напередъ вырядили до камяного перевозу (сѣмь верстовъ во̂дъ Сѣчѣ) коней съ 30 рейтарами, офіцеромъ ихъ Пенкинымъ и зъ сѣма козаками.

Ледви Лодыженьскій проплывъ Днѣпромъ верстовъ за двѣ, якъ кошовый Васютенко (по другому прозвищу Черемисъ) наздо̂гнавъ єго съ козаками и звелѣвъ єму и людямъ єго приставати до берега и выходити съ човно̂въ. Москалѣ корилися; бо не ихъ сила була. Козаки пороздягали ихъ, навѣть сорочки поздо̂ймали и голыми поставляли ихъ въ кругъ, а сами̂ оточили ихъ. „Тѣкайте въ воду, въ Днѣпро!“ гукнули на нихъ козаки. Нѣде дѣтися було Москалямъ; плыгнули вони въ рѣку. Тодѣ козаки пальнули на нихъ зъ рушниць. Куля вцѣлила Лодыженьского и во̂нъ насампередъ по̂шовъ на дно, а товаришѣ єго приспорили плысти. Козаки посѣдали на човны, до̂гнали ихъ и принялися бити. Убили товмача, що бувъ у Лодыженьского, вбили рейтарского офіцера Олексѣя Снѣтина, 5 Москалѣвъ, 4 Татаръ и двохъ боярскихъ людей Лодыженьского, а останни̂: подячій, офіцеръ, три Москалѣ оденъ Татаринъ и инши̂ зъ ними успѣли доплысти до берега: подячого такъ глемезнули весломъ въ голову, що во̂нъ, выйшовши на берегъ, впавъ мовь неживый, а очунявши на силу поволѣкся за товаришами. Усѣ вони голыми по̂шли въ Сѣчь. А тыхъ, котри̂ вырядилися до камяного перевозу, наздо̂гнали козаки, обо̂брали ихъ и коней пово̂днимали. Прийшли и си̂ пѣшки въ Сѣчу: то̂лько двохъ Татаръ встигло втѣкти верхи ко̂ньми въ татарски̂ селища.

Изъ Сѣчѣ всѣхъ отсихъ Москалѣвъ пустили въ Полтаву, а доки вони перебували въ Сѣчѣ, такъ чували во̂дъ козако̂въ отаке: „Мы злучимося зъ Дорошенкомъ! Полтавскій полковникъ въ приязни зъ нами. Мы прирадили, що бъ усѣхъ царскихъ ратнико̂въ и уряднико̂въ повыганяти зъ украиньскихъ мѣстъ, що бъ въ нашому краю не заводили жадныхъ поборо̂въ зъ нашихъ батько̂въ и кревныхъ.

Багацько тодѣ козаки промовляли непристойныхъ сло̂въ, додавъ подячій Скворцовъ, росповѣдаючи въ Полтавѣ воєводѣ —