Въ осени 1663 р., вже по̂сля того, якъ Сомка и єго товаришѣвъ покарали смертею, а иншихъ Украинцѣвъ позапроваджували на Сибіръ, Бруховецкій осѣвся мо̂цно гетьманомъ на Украинѣ лѣвого боку Днѣпра. Новому гетьманови доводилося боротися съ правобережнымъ гетьманомъ Тетерею, затвердженымъ на гетьманствѣ Польскимъ королемъ. На гетьмана выбрали Тетеру ще въ сѣчни 1663 р. Съ того самого часу во̂нъ по̂дмовлявъ короля Яна-Казимира, що бъ рушивъ зъ во̂йскомъ на Украину и привернувъ зновъ до Польщѣ лѣвобережну Украину, захоплену Московщиною. Тетера бувъ чоловѣкомъ хитрымъ, честолюбивымъ и користолюбивымъ передъ королемъ и панами во̂нъ выдававъ зъ себе, нѣ бы то взявся гетьманувати за тымъ лишень, що бъ вволити королѣвску волю; боячись, що бъ зрѣкшись зъ гетьманьского уряду, не образивъ тымъ короля. Въ листѣ до короля, писаному 15. червня, во̂нъ жалкує, що гетьманованє завело єго въ лабиринтъ лиха и клопоту; во̂нъ запевняє, що все готовый зректися гетьманьского уряду, безъ жаднои для себе почести и во̂дзнаки; а доки що прохавъ собѣ во̂йсковои запомоги. Дня 25. липня Тетера вырядивъ гонцями до короля Гарадзу и Олистратенка и прохавъ короля защастливити Украину своимъ приѣздомъ, взявши на себе кермованє тымъ во̂йскомъ, котре вызначено на Украину. Того жь часу листувавъ во̂нъ и до коронного канцлєра Пражмовского, пишучи єму: „Велике князѣвство Литовске, часто має ту консоляцію, що король не во̂дмовляє єму своєю гостиною, а мы, мешканцѣ князѣвства Руского и во̂йско запо-
