Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 4 —

розке, вызнаємо за особливе наше нещастє, що намъ adimitur aspectus (не допускається оглядати) єго величества“. Вказувавъ Тетера ще й на те, що приѣздъ короля буде користнымъ и проти московскихъ интригъ и въ Рускому народѣ на Украинѣ по̂ддержуватиме поко̂рливо̂сть и вѣрно̂сть; бо нестало̂сть въ народѣ черезъ те й прокидається, що наро̂дъ не знає и нѣколи не бачивъ королѣвского виду. Та й спо̂лку съ Татарами приѣздъ короля скрѣпить; бо вони, якъ спостерегавъ Тетера, вже почали лукавнувати. На останку приѣздъ короля буде користный и тымъ, що тодѣ самъ король може настановити козакамъ гетьмана, самъ же Тетера выдававъ зъ себе готового зректися гетьманьского уряду.

Съ такого по̂дущуваня король Янъ Казимиръ почавъ збиратися въ похо̂дъ. Де-хто съ пано̂въ, а помѣжь ними и знаменитый державный чоловѣкъ и полководець Юрій Любомирскій во̂драювали сей похо̂дъ. Любомирскій доводивъ, що не слѣдъ запевнятися на козако̂въ и голубити надѣю на Татаръ; а коли жь рушати въ похо̂дъ, такъ треба выступити по веснѣ и задля того скликати посполите рушенє. Король не послухавъ сеи порады и навѣть посварився зъ Любомирскимъ; во̂нъ єго й до того ще не долюблювавъ, за те, що сей не промовчувавъ про лиху господарку въ скарбовому урядѣ. Любомирскій, розгнѣваный, що король не слухає єго порады, зрѣкся ити въ похо̂дъ, а король за те заперечивъ, що бъ и полкъ зо̂браный Любомирскимъ не бравъ участи въ походѣ.

Съ початку вересня король прибувъ въ Соко̂льники и огледѣвъ во̂йско. Во̂йска нарахували сорокъ тысячь: воно выдавалося красивымъ; то̂лько жь вже й тодѣ показувалася непевно̂сть, що зъ во̂йска не богацько-де-хто поверне до дому; бо въ Польщѣ, було за звычайну рѣчь, не выплачувати въ свою пору постановленои платнѣ воякамъ.

Дня 15. вересня постановлено було рушити. Во̂йско, трома во̂ддѣлами по̂шло на три шляхи: першій во̂ддѣлъ повѣвъ коронный гетьманъ Потоцкій на Тернопо̂ль: другій, по̂дъ рукою руского воєводы Чернецкого, рушавъ на Дубно; третій, зъ Яномъ Собѣскимъ на чолѣ, простувавъ на Баръ, де мусѣвъ зо̂йтися съ Татарами, котри̂ зъ своимъ ханомъ Махметъ-Гиреємъ таборували вже на Цецорскому урочищѣ. Ханъ писавъ до короля, що хоча падішахъ и звелѣвъ єму ити зъ ордою проти