Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 5 —

цѣсаря Нѣмецкого, але во̂нъ, ханъ, дружбу съ королемъ ставить высше всего на свѣтѣ и бажає вкупѣ съ Поляками воювати Москалѣвъ, одвѣчныхъ ворого̂въ татарского народу. Самъ король ишовъ съ четвертымъ во̂ддѣломъ во̂йска, котрый бувъ подъ урядомъ Лифляндця Бокуна. Съ по̂дъ Соко̂льникъ король рушивъ на Бѣлый-Камѣнь: тутъ попрощався съ королевою; вона повернула до дому на Варшаву, а во̂нъ зъ во̂йскомъ рушивъ далѣ на По̂дгайцѣ.[1] Тутъ во̂нъ простоявъ шѣсть днѣвъ, доки полагодили пе евозы на рѣчкахъ; а тодѣ по̂шовъ на Шаргородъ. Тымъ часомъ Собѣскій зо̂йшовся съ попереднимъ во̂ддѣломъ Татаръ по̂дъ проводомъ Дедышь-аги, во̂дъ котрого довѣдався, що слѣдомъ за симъ во̂ддѣломъ два солтаны ведуть 40 тысячь татарскои орды; а коли Полякамъ и сего мало, такъ прибуде самъ ханъ, зъ усею силою, яку то̂лько має по̂дъ своєю властію въ Крыму.

Дня 8. жовтня король прибувъ въ Бѣлу-Церкву: се вже була середина Украины. Тутъ ставъ передъ королемъ Тетера и полковники правобережныхъ козацкихъ полко̂въ, котри̂ були у него по̂дъ урядомъ. Помѣжь полковнико̂въ були: Ханенко, Милешко, Гоголь, Богунъ, Гуляницкій. Всѣ вони вклонилися королеви, яко своєму державцю, показуючи себе готовыми зложити за него свои головы. Всѣхъ полковнико̂въ було тринайцять. Прибула й депутація во̂дъ православного духовеньства зъ архимандритою Гедеономъ, колишнимъ гетьманомъ Юріємъ Хмельницкимъ. Передъ тымъ то̂лько що во̂дбулися у Кієвѣ выборы митрополіты: ся рѣчь справдѣ все для Украины була важною, а теперь занадто важна, коли смутни̂ обставины обгортували цѣлый край. Моральне и політичне становище народу вельми залежало во̂дъ того: куды тягтиме новый владика: чи до Московщины, чи до Польщѣ? Бо̂льшо̂сть голосо̂въ на выборахъ выпала за бѣлоруского єпископа Осипа Тукальского. Сей выбо̂ръ не подобався королю; не подобався во̂нъ и коронному канцлєрови Пражмовскому. Тетера бажавъ догодити обомъ имъ и пробувавъ во̂дхилити выбо̂ръ во̂дъ Тукальского, та не змо̂гъ нѣчого вдѣяти. Говорили, що Хмельниченко самъ бажавъ, що бъ єго обо̂брали на митрополіту. Король въ усякому разѣ жадавъ, що бъ нѣхто-иншій, якъ Хмельниченко

  1. Мѣсто повѣтове бо̂ля рѣчки Коропця въ Галичинѣ.