Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/118

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 110 —

ко̂въ и казавъ писареви читати царскій листъ. „Мы, раднѣйши̂, промовивъ гетьманъ, бути по̂дъ высокою рукою великого державця, та коли бъ то̂лько не гнѣвався на васъ Польскій король, а ще бо̂льше стережемося Крымского хана. Якъ то̂лько во̂нъ довѣдається що царски̂ по̂сланцѣ ѣздять до насъ лагодити згоду, то заразъ вырядить орду руйнувати и палити наши̂ мѣста и села“.

„Нѣ за що! нѣ якимъ чиномъ не можна намъ во̂дрѣкатися во̂дъ бусурмено̂въ“, загомонѣла рада.

Дорошенко вырядивъ у Переяславъ до Тяпкина вмовлятися свого брата Грицька и писаря Лукаша Бускевича и зъ ними жь написавъ листъ до Тяпкина. Сей листъ вельми важный тыми докорами, якими сыпавъ Дорошенко московскому урядови за єго обходженє зъ Украиною во̂дъ самого прилученя єи до Московщины.

„Нагадаю тобѣ де-що, писавъ гетьманъ, съ того, до чого ты бажаєшь прихилити мене и всѣхъ, котри̂ зо̂ мною. Вже й перше инши̂ такъ робили, та не зробили тымъ жаднои користи нѣ собѣ, нѣ своимъ по̂дручнымъ. Хто бо̂льше гетьмана Богдана Хмельницкого вызначивъ усерднои службы? Во̂нъ своимъ розумомъ привѣвъ по̂дъ царску руку и Бѣлу Русь и всю Литву зъ єи столицею Вильною; завѣвъ царскихъ ратнико̂въ и въ Льво̂въ и въ Люблинъ; во̂нъ до самого останку свого житя працювавъ на царя вѣрно. А хто съ тымъ же гетьманомъ прирадивъ мѣста и села и навѣть столицю, святый Кієвъ зъ усѣма єго святощами привернути не до турецкого по̂дданьства а до христіяньского царя? Хто якъ не писарь за Хмельницкого, Иванъ Выговскій? А яка була имъ за те подяка? Хмельницкого во̂ддячили тымъ, що вырядженымъ во̂дъ него по̂сланцямъ въ комісіи бо̂ля Вильны московски̂ по̂сланцѣ не дали й мѣсця, та ще при цѣсарскому послѣ и при польскихъ комісаряхъ ввели ихъ въ зневагу; отсимъ Хмельницкого на вѣки образили! А Выговского затвердили на гетьмана въ Переяславѣ, та й давай потайными листами цькувати на него иншихъ самозваныхъ гетьмано̂въ Пушкара, Безпалого, Барабаша, Силку. Та й збаламутили колотнечу въ православному во̂йску. А отсе не що давно съ Поляками погодилися и зложили умовы — чисто на нашу погибель! на двоє насъ розо̂рвали! и вмовилися собѣ, що обыдва державцѣ смирятимуть