нѣ зъ мѣщанъ, нѣ съ посполитыхъ, що бъ не було. А гетьманъ Бруховецкій може собѣ якось прожити: єго надѣлено превысокою шанобою и маєтностями, тымъ-то єму й можна своє гетьманьство зложити на руки Дорошенкови“.
Вызначаючи отаки̂ бажаня, Грицько Дорошенко и Бускевичь прохали не переказувати ихъ сло̂въ въ офіціяльныхъ листахъ, абы про се до часу не розо̂йшлася чутка въ народѣ.
Тяпкинъ прислухався въ Переяславѣ до народного голосу и привѣзъ въ Москву не потѣшни̂ вѣсти. На лѣвобережно̂й Украинѣ наро̂дъ бо̂льшь а бо̂льшь починавъ любити Дорошенка. То бувъ часъ найвысшои славы Петра Дорошенка. Сподѣвалися, що во̂нъ заведе бажани̂ перемѣны. Въ загалѣ, побувавши мѣжь Украинцями, Тяпкинъ зрозумѣвъ, що наро̂дъ не добре сприяє московскому урядови. Зъ усѣхъ украиньскихъ мѣстъ Тяпкинъ найкрасше спо̂знавъ Переяславъ и про Переяславцѣвъ вымовивъ такій сво̂й присудъ: „Въ Переяславѣ жадного доброго чоловѣка немає нѣ въ якому станѣ, усѣ вони ворохобники и лазутчики превелики̂, нѣ на одному словѣ нѣкому повѣрити не можна“. На єго думку такъ звернути Украинцѣвъ на путь правды можна було не инакше, якъ наславши на нихъ числене московске во̂йско. „Коли бъ додававъ Тяпкинъ, було въ Переяславѣ тысячѣвъ за три ратнико̂въ, або хочь зо двѣ, такъ бы тодѣ Украинцѣ були вѣрными и обережными, а то царскихъ ратнико̂въ омаль, та й ти̂ боси̂ й голи̂ и втѣкають свѣтъ за очи; а переяславскій воєвода Олексѣй Чириковъ — чоловѣкъ недужій и не дбалый. Коли въ Переяславъ ратнико̂въ не нададуть, а тыхъ, що є тамъ, не обують, не зодягнуть и не нагодують, такъ нѣкому буде вдержувати таке людне мѣсто. А тымъ часомъ по всѣй Украинѣ встає велика ворохобня.
Становище Переяслава, яко мѣста вельми близького до правобережнои Украины, надавало єму на той часъ великого значѣня: переяславски̂ козаки й мѣщане часто стыкалися съ Правобережцями, а си̂ ходили въ Переяславъ гостити и силкувалися налити въ Переяславцѣвъ незадоволеня своимъ станомъ и надати имъ надѣѣ на Дорошенка. Нещо давно ще во̂дбулася въ Переяславѣ ворохобня, ти̂, що спаслися тодѣ во̂дъ кары — були теперь палкимъ матеріяломъ за для колотнечи. Царскихъ ратнико̂въ въ Переяславѣ не було й 300, вони памятували, якимъ лихомъ загрожали имъ ворохобники и що дня сподѣ-
