выпровадити ихъ и зъ усѣхъ украиньскихъ мѣстъ. Во̂нъ выдавъ до всѣхъ воєводо̂въ листы, усовѣщуючи, що бъ вони по добро̂й волѣ во̂ддавали мѣста, а сами̂ зъ ратниками выбералися зъ Украины, гетьманъ обѣцявъ, що силою ихъ не вдержуватимуть. Першимъ по̂ддався прилуцкій воєвода Загряжскій, за нимъ — сосницкій Лихачевъ; батуриньскій Клокачевъ; глухо̂вскій Кологривовъ. Усѣхъ ихъ поприводили до гетьмана въ Гадячь, тутъ вони сидѣли якійсь часъ въ кайданахъ, а пото̂мъ ихъ задали въ лубеньскій Мгарскій монастырь. Стародубского воєводу Волконьского козаки замордували. Миргородскій и полтавскій воєвода спершу бажали во̂дбиватися, але хутко запевнилися, що имъ не встояти проти народу и по̂ддалися. Опо̂сля ихъ во̂двезено въ Чигиринъ до Дорошенка. Черниго̂вского воєводу Андрѣя Толстого полковникъ Само̂йловичь усовѣщувавъ, абы во̂нъ по̂шовъ слѣдомъ за другими воєводами: „Гетьманъ вже во̂дрѣкся во̂дъ Москвы и злучився зъ Дорошенкомъ, такъ московскимъ воєводамъ и царскимъ ратникамъ нѣчого робити на Украинѣ“, листувавъ Само̂йловичь. Толстой не послухався и велѣвъ спалити въ Черниговѣ головну частину мѣста, а самъ заховався въ засѣку и рѣшивъ оборонятися до останку. Писавъ до него и Бруховецкій, раючи лишити замокъ зъ гарматами и зъ усею зброєю и выбиратися у свою сторону, а не то, такъ похвалявся гетьманъ, що самъ рушить на Черниго̂въ. Толстой нѣ за що не згодився и держався до останку. За часъ повстаня отсе то̂лько въ Черниговѣ и не прогнали воєводы, подо̂бно, якъ попроганяли ихъ зъ усѣхъ останнихъ мѣстъ. Шереметевъ про колотнечу на Украинѣ оповѣстивъ Москву ще ранѣйше, нѣжь Бруховецкій росправився въ Гадячѣ зъ Огаревымъ и єго царскими ратниками. Въ Москвѣ спершу гадали, що Украина обурюється съ переполоху, во̂дъ того, що бъ по андрусо̂вско̂й умовѣ не перейшовъ Кієвъ по̂дъ Польщу, а за нимъ ще яка частина Украины. Незнатє самого змѣсту андрусо̂вскои умовы давало народови можливо̂сть, творити собѣ страшенни̂ маніѣ; вважаючи на се московскій урядъ, схотѣвъ вырядити на Украину гонця, що бъ во̂нъ, на великому зборищѣ вычитавъ андрусо̂вски̂ умовы. Але небавомъ Москва довѣдалася запевне, що наро̂дъ обуряється проти воєводо̂въ и проти податко̂въ на царя. Тодѣ зложили грамоту до гетьмана: урядъ московскій надававъ бурмістрамъ и во̂йтамъ право збирати царски̂ податки
