Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/138

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 130 —

дныхъ святъ трава ще не росла, не розтавъ снѣгъ и стояла зимова холоднеча. Отсе задержало вхо̂дъ московского во̂йска на Украину, котре провадивъ Ромодановскій, що бъ стихомирити ворохобню розведену Бруховецкимъ. Неранѣйше, якъ въ маю прибувъ Ромодановскій по̂дъ Котельву, сумѣжне мѣсточко гадяцкого полку. Въ Котельвѣ була вже чимала козацка залога, бо Бруховецкій наказавъ окрѣпити мѣста сумѣжни̂ зъ Московщиною.

Въ маю жь прибули до Бруховецкого Татаре по̂дъ урядомъ мурзы Челибея. Гетьманъ подарувавъ Челибеєви 7000 черво̂нцѣвъ, ридванъ съ ко̂ньми и двоє московскихъ дѣвчатъ, а орду подѣливъ на двоє: одну частину лишивъ у Гадячѣ, другу повѣвъ за собою въ похо̂дъ.

Ажь ось прибули по̂сланцѣ во̂дъ Дорошенка и во̂дъ митрополіты Тукальского. Перше и Дорошенко и Тукальскій напучували Бруховецкого во̂дректися во̂дъ Москвы и голубили єму надѣю, що Дорошенко зречеться гетьманованя, а во̂нъ самъ гетьмануватиме надъ цѣлою Украиною, абы то̂лько вона злучилася въ одно: отъ же тепереньки и гетьманъ и митрополіта зазывали Бруховецкого, що бъ во̂нъ зрѣкся гетьманьского уряду на руки Дорошенка, а сей обѣцявъ зъ своєи ласки лишити Бруховецкому на досмертне орудованє Гадячь и єго передмѣстя.

Трудно було бо̂льшь наглумитися надъ честолюбцемъ, якъ вдавшися до него съ такимъ несподѣванымъ зазывомъ. Бруховецкій збѣснувався и всю свою люто̂сть выливъ на Дорошенковыхъ по̂сланцѣвъ, наказавши закувати ихъ въ кайданы, а самъ рушивъ зъ во̂йскомъ нѣ-бы-то, що бъ обороняти Украину во̂дъ нападу Ромодановского; во̂нъ звелѣвъ, що бъ козацки̂ полки швидше прибували на злученє зъ нимъ. Во̂нъ не вѣдавъ тодѣ ще, що майже всѣ полки пристали до Дорошенка.

Дорошенко рушавъ на схо̂дъ по лѣвобережно̂й Украинѣ и зупинився по̂дъ Голтвою: перестоявши тутъ ко̂лька днѣвъ, на останку 29. мая допустивъ до себе московскихъ воєводо̂въ и уряднико̂въ, побраныхъ въ украиньскихъ мѣстахъ и перебувавшихъ до єго приѣзду въ Лубеньскому Мгарскому монастырѣ. Дорошенко хотѣвъ, що бъ вони заприсягли єму, та вони не по̂шли на се; тодѣ во̂нъ звелѣвъ по̂дъ вартою запровадити