Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/137

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 129 —

сей перехо̂дъ нѣ въ якому разѣ не мо̂гъ здаватися Полякамъ за зрушенє мировои.

Въ маю султанъ вырядивъ на Украину двохъ чаушѣвъ: одного до Дорошенка, другого до Бруховецкого; то́му, що ѣхавъ до лѣвобережного гетьмана, султанъ препоручивъ зложити зъ гетьманомъ умову, що во̂нъ зъ Запорожцями и цѣлою лѣвобережною Украиною переходить въ по̂дданьство до султана. Небавомъ по̂сля того приѣздивъ до Бруховецкого ага Крымского хана и запевнявъ, що на по̂дмогу гетьманови прибуде татарска орда.

Отымъ нѣяко вже брехня Бруховецкого не могла затушити тои ненависти, що проти него жеврѣла мѣжь народомъ. Украинцѣ роздратовани̂ запровадженємъ по Украинѣ московскихъ воєводо̂въ и царскихъ податко̂въ, збираныхъ Москалями, не могли забути, що отсю новину завѣвъ на Украинѣ нѣ хто иншій, якъ Бруховецкій. До того жь ще й чоловѣкъ зъ него бувъ по звѣрски лютый. Лѣтопись якъ примѣръ єго лютости подає отаке: незадовго передъ своєю зрадою наказавъ во̂нъ прилюдно спалити живцемъ полковницю Гостру, якъ каже лѣтопись „за невеличку провину“. Старшина й полковники тежь ненавидѣли Бруховецкого, хочь за одно зъ нимъ и во̂дрѣкалися во̂дъ Московщины. Вони потайно вырядили по̂сланця до Дорошенка и запрошували єго прибути на Лѣвобереже и взяти гетьманьскій урядъ замѣсць Бруховецкого. Дорошенко перше ще листами запевнявъ Шереметева, що хочь у него и багато козацкого и татарского во̂йска, та во̂нъ нѣкуды не рушить безъ потребы и нѣякимъ побытомъ не бажає, що бъ кровь полилася по лѣвобережно̂й Украинѣ. Отъ же се во̂нъ писавъ на те, що бъ во̂двернути воєводини̂ очи и провести єго спостереженя. Одержавши потайни̂ запросины во̂дъ лѣвобережнои старшины. Дорошенко вырядивъ ватагу козако̂въ до Демяна Многогрѣшного, котрый нещодавно съ черниго̂вского полковника зробився генеральнымъ осаулою, и, запевне, бувъ оденъ съ тыхъ, а може й головнымъ мѣжь тыми, що запрошували Дорошенка. Згодя и самъ Дорошенко зъ во̂йскомъ переправився черезъ Днѣпро и простувавъ на Гадячь. Минувъ великій по̂стъ, прийшовъ Великдень, котрый того року выпавъ вельми рано, такъ, що Благовѣщенє припадало на свѣтлому тыжднѣ. Сей ро̂къ бувъ незвычайнымъ ще й черезъ те, що за мѣсяць по̂сля велико-