Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/136

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 128 —

чого вони намъ бажали. Небагацько ихъ втекло живцемъ“. Бруховецкій усѣхъ усовѣщувавъ выганяти Москалѣвъ зво̂дусѣль, де то̂лько вони є, а разомъ докорявъ мешканцямъ деякихъ мѣстъ и сѣлъ за те, що вони завели промѣжь себе усобицѣ. Гетьманъ вмовлявъ забути неприязнь до своихъ и встати на лихихъ ворого̂въ Москалѣвъ.

Гетьманъ не обмежувався самымъ лишень украиньскимъ народомъ, а задумавъ притягти на сво̂й бо̂къ и Донцѣвъ, имовѣрно прочувши, що й на Дону вже по̂днимається колотнеча, котра пото̂мъ розрослася въ ворохобню Стеньки Разина. Донцѣ въ бо̂льшости зъ роду були Москалями, але зъ Украиною звязувало ихъ те, що й вони були козаками и ненавидѣли царску власть надъ собою. Тымъ-то Бруховецкій й повернувся до нихъ, розсыпаючи передъ ними погану брехню. Примѣромъ въ зазывѣ до Донцѣвъ во̂нъ писавъ, що Москалѣ заслали свого верховного пастыря патріярху Никона на заточенє за те, що во̂нъ здержувавъ ихъ во̂дъ латиньскои єреси, що Москалѣ перейшли на унію и въ церквахъ своихъ дають правити службу Божу ксёндзамъ, и що Москва почала вже писати не своимъ а латиньскимъ письмомъ. Разомъ Бруховецкій працювавъ и въ друго̂й сторонѣ задля своихъ замѣро̂въ. Дня 2. цвѣтня Гамалѣя прибувъ въ Адріянопо̂ль и ставився зъ своимъ товариствомъ передъ султана. Турецка власть ласкаво повитала своихъ новыхъ по̂дданко̂въ. По̂сланцямъ Бруховецкого промовлено: „Зъ свого невымовного милосердя султанъ приймає усѣхъ, котри̂ приходять до єго порогу и крылами своєи обороны обгортує во̂дъ всякои образы. Всѣ, хто й першь зъ доброи волѣ перейшовъ въ по̂дданки отоманьскои порты, нѣколи не вбачавъ во̂дъ неи нѣчого несправедливого. Наша найяснѣйша держава, якъ здавна була непобѣдима и найсильнѣйша на увесь свѣтъ, така вона и нинѣ и при помочи Божо̂й такою буде вона й во вѣки до страшного суду“. Каймаканъ великого визиря въ ту жь годину оповѣстивъ польского канцлєра, що украиньско-рускій наро̂дъ перейшовъ по̂дъ заступництво цѣсаря, але цѣсарь згодився приняти єго не инакше, якъ заказавши козакамъ нападати на Польщу, съ котрою Туреччина нещо давно на вѣки погодилася. Въ турецке по̂дданьство лѣвобережна Украина переходила не съ по̂дъ Польщѣ, а съ по̂дъ Московщины, то