надъ вашими ворогами. Въ таборѣ по̂дъ Бѣлою-Церквою, въ жовтнѣ мѣсяцѣ. Вашои императорскои величности вѣрный и найнижшій по̂дданый Богданъ Хмельницкій гетьманъ“. Здається, Хмельницкій хотѣвъ тодѣ въ листѣ своєму ухилитися во̂дъ правдивои звѣстки про поразку, яка зустрѣнула козако̂въ. Во̂нъ каже, наче бъ то козаки не дочекалися обѣцянои помочи и прибутя хана зъ ордами и сами̂ почали бо̂й съ Поляками, та не такъ воно справдѣ було: ханъ таки зъєднався съ козацкимъ во̂йскомъ, але въ самому розпалѣ берестецкои баталіи втѣкъ зъ своими Татарами, забравши зъ собою силомо̂ць и Богдана Хмельницкого, а козакамъ безъ гетьмана довелася страшна поразка. Хмельницкій, здається, зовсѣмъ не натякає на берестецку справу и, кажучи про боѣ съ Поляками, мавъ на увазѣ ти̂ баталіи, яки̂ во̂нъ мавъ зъ во̂йскомъ Потоцкого и Калиновского по̂дъ Бѣлою-Церквою, бо то̂льки на сихъ баталіяхъ мо̂гъ бути Османъ-Чаушь, котрый, якъ знати зъ листу Хмельницкого, доперва передъ тымъ приѣхавъ до гетьмана разомъ съ козацкими послами, що верталися во̂дъ султана. Бути на берестецко̂й баталіи, пото̂мъ зъѣздити въ Туреччину и зновъ вернутися въ Украину — наврядъ чи можна було въ ти̂ часы за два мѣсяцѣ, до того жь мы знаємо, що посолъ турецкого султана, що бувъ при Хмельницкому въ берестецко̂й баталіи, бувъ полоненый Поляками. Мабуть, сей бранець бувъ Османъ-ага, про котрого писавъ Бектамъ-ага Янчерикъ въ марцѣ, що єго выряжено до Хмельницкого. Сего Османа-агу треба во̂дро̂зняти во̂дъ Османа-Чауша, що ко̂лька разо̂въ ѣздивъ до козацкого гетьмана и приѣздивъ до него саме тодѣ, коли во̂нъ домовлявся съ польскими гетьманами по̂дъ Бѣлою-Церквою. Въ сѣчнѣ 1654 року сталася, якъ вѣдомо, переяславска умова зъ московскими послами, а по сѣй умовѣ гетьманъ Богданъ Хмельницкій зо всѣмъ во̂йскомъ запорозкимъ и зо всею Украиною уступивъ въ по̂дданьство Московскому цареви. Якъ же съ того часу бувшій вѣрный по̂дданый турецкои величности во̂дносився до султана и єго прибо̂чнико̂въ? Передъ нами листъ Богдана Хмельницкого до Крымского хана зъ 16. цвѣтня того жь 1654 року. Про сей листъ я згадувавъ въ моѣй монографіи про Богдана Хмельницкого, знаючи єго зъ одного рукопису Публичнои бібліотеки ро̂зноязычного во̂ддѣлу, але не шкодить оповѣстити єго по списку архіву чужо-
