Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/155

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 147 —

нашимъ звелѣли жити зъ вами въ дружбѣ. А найбо̂льше пильнуйте, що бъ московски̂ козаки въ нашу державу моремъ не ходили и насъ не руйнуваля, а коли бъ хто близькій до васъ чи далекій ставъ ворогомъ на насъ, вы повинни̂ зъ во̂йскомъ йти на него. А мы тежь обѣцяємо, хто бъ то̂льки ставъ вашимъ ворогомъ и почавъ проти васъ воювати, то мы станемо на по̂дмогу вамъ, коли то̂льки вы подасте намъ звѣстку. Для певнѣйшои вѣры вы вымагаєте во̂дъ насъ присяги, то наша присяга така: напередъ свѣдчимося тымъ, хто сотворивъ и землю, и небо, и насъ всѣхъ, по̂дъ чиєю рукою мы всѣ живемо, — свѣдчимося и всѣми пророками, котрыхъ признаємо мы, якъ й вы. Нехай вони на то̂мъ свѣтѣ будуть свѣдками, що я зо̂ всею державою моєю хочу выконати присягу. Вы тежь, гетьмане Богдане Хмельницкій, зо всѣмъ во̂йскомъ запорозкимъ заприсягнули намъ на тому, що будете вѣрными и зичливыми слугами намъ, то вы намъ вѣрте, що мы васъ за вѣрныхъ слугъ своихъ маємо, а мы тежь вѣрити будемо, що вы волите бути нашими вѣрными слугами. Якъ съ прежнимъ ханомъ, Исламъ-Гиреємъ, жили вы въ дружбѣ, такъ и съ теперѣшнимъ ханомъ, а такожь зъ Волохами и Уграми, якъ зъ нашими слугами, пробувайте въ дружбѣ. А мы, памятаючи, що вы були зъ нами довго въ дружбѣ и про неи не забували, разомъ зъ вашими, высше згадаными послами, выряжаємо до васъ нашого посла Шагінь-агу, черезъ котрого, по звычаю нашому, посылаємо вамъ шѣсть жупано̂въ, котри̂ вы ласкаво приймѣть и насъ не забувайте. Якъ мы читаємо ти̂ чотыре книги, що Мойсеємъ намъ дани̂, на котрыхъ и присягємо, то вашому посольству конець и, разъ заприсягнувши, треба довго жити въ дружно̂й згодѣ“.

Ся грамота, писана бо̂льше якъ черезъ по̂втора року по̂сля присяги Богдана Хмельницкого Московскому цареви, уявляє намъ, що гетьманъ передъ своимъ давнымъ зверхникомъ силкувався выставити своє єднанє зъ московскою державою, неначе се була спо̂лка проти Поляко̂въ й до того выкликана зрадою хана Махметъ-Гирея, котрый замѣсць спо̂льника ставъ козакамъ ворогомъ. Се була неправда, умова зъ московскою державою сталася ще за Исламъ-Гирея и зовсѣмъ не во̂дъ того, що Крымскій ханъ ставъ ворогомъ козако̂въ, — навпаки, се останнє сталося саме черезъ зъєднанє козако̂въ зъ москов-