мусѣвъ по царскому наказу вырядитися въ Москву; въ Каневѣ во̂нъ лишивъ наказнымъ гетьманомъ переяславского полковника Єрмолаєнка и зъ нимъ чотыри полки: нѣжиньскій, прилуцкій, лубеньскій и зѣнько̂вскій. Єрмолаєнко забажавъ зсылатися зъ Дрозденкомъ, але по̂сланцѣ єго не змогли попасти въ Брацлавъ; а Дрозденкови̂ по̂сланцѣ не змогли попасти въ Канѣвъ, що бъ попрохати по̂дмоги. Закимъ Татаре полошили мѣста и села, та приневолювали вызнавати гетьманомъ Дорошенка, самъ Дорошенко державъ облогу надъ Брацлавомъ; стоявъ во̂нъ 20 днѣвъ; зъ голоду люде починали втѣкати во̂дъ Дрозденка до Дорошенка. На останку Дрозденко спостерѣгши, що въ него людей омаль, по̂ддався, але не Дорошенкови, а татарскому мурзѣ, и выявивъ, що має скарбъ у Рашковѣ, де перебувала єго жѣнка. Здається, що се бувъ той скарбъ, що Дрозденко пограбувавъ у вдовы Тимоша Хмельниченка и во̂ддавъ єго на схованку якомусь лѣкарю Константому. Дорошенко побувавъ у Рашковѣ и вернувшися давъ мурзѣ 30.000 гро̂шми, а въ него добувъ полоненого Дрозденка, котрого й забравъ зъ собою у Чигиринъ: спершу Дорошенко нѣчого лихого не заподѣвавъ Дрозденкови, але згодя велѣвъ єго розстрѣляти.
Отъ съ того часу Дорошенко осѣвъ твердо въ своєму ро̂дному Чигиринѣ. Козаки заняли горѣшнє мѣсто; Поляко̂въ зъ во̂дто̂ля не выганяли, доки Дорошенко вважавъ себе за королѣвского по̂дданка. Навпаки: Дорошенко бравъ Поляко̂въ зъ собою въ походы и державъ ихъ своимъ коштомъ, хоча и вельми злиденно, черезъ що Поляки оденъ по другому повтѣкали; лишилися зъ нихъ ти̂ то̂лько, котри̂ опо̂сля записалися въ охоче Дорошенкове стале во̂йско.
Татаре, котри̂ поприходили по̂дпомагати Дорошенкови, такъ роскинули свои загоны, що досягали ажь по̂дъ Мотовило̂вку, полонячи по дорозѣ людей. Зъ Мотовило̂вки стало небезпечно не то що выряжати розвѣдчико̂въ, а навѣть людямъ въ поле на роботы выходити.
Децикъ прохавъ на по̂дмогу ратныхъ людей съ Кієва и наказный гетьманъ Єрмолаєнко во̂дъ себе усовѣщувавъ кієвского воєводу, заратувати Децика, але даремне; запомоги не выряжали, на останку Децикъ своєвольно лишивъ Мотовило̂вку и прибувъ до Кієва. Єпископъ Методій, бувши тодѣ у Кієвѣ
