Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/66

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 58 —

выяснявъ, що до Децика тымъ не вырядили запомоги, що воєвода бувъ чоловѣкъ непридатный и вельми старого вѣку. Отъ же другій кієвскій воєвода Савлуковъ свѣдчивъ, що Децикови тымъ не можна було запомогти, що 4000 царскихъ ратнико̂въ, перебувавшихъ того часу у Кієвѣ, терпѣли велику недостачу на все, не одержували царскои платнѣ и до службы були мало придатни̂. Не добувши поратунку съ Кієва, Децикъ подався въ Переяславъ; за нимъ перебрався на лѣвый бо̂къ Днѣпра и увесь єго полѣскій полкъ и ставъ постоємъ въ Острѣ, Козельцѣ, Гоголевѣ и Бобровицѣ „на докуку людямъ“. Єрмолаєнко вельми ремствувавъ на Децика, що во̂нъ самово̂льне лишивъ Полѣсє безъ обороны и казавъ Децикови перебиратися зъ своимъ во̂йскомъ зновъ на Правобереже, але Децикъ не послухався. Тодѣ Єрмолаєнко вырядивъ на Полѣсє наказного прилуцкого полковника Стычиньского и наказавъ, що бъ во̂нъ съ Прилучанами добувъ Димеръ; мѣсто тымъ важне, що тутъ бувъ перево̂зъ. Отъ же й Прилучане не послухалися Єрмолаєнка.

Выходячи зъ Мотовило̂вки, Децикъ не спаливъ єи, а лишивъ пусткою; тодѣ у слѣдъ єго керманичь бѣлоцерко̂вскои польскои залоги Стахорскій, велѣвъ скликати въ Мотовило̂вку вѣрныхъ королю Мотовило̂вцѣвъ. То̂лько що Мотовило̂вцѣ зо̂бралися, якъ у ночѣ набѣгли съ Кієва рейтары, выряжени̂ 18. листопада кієвскимъ воєводою, запалили мѣсто, а людей помордували.

Що дня правобережни̂ Украинцѣ бо̂льшь а бо̂льшь спостерегали свою го̂рку долю: Татаре не давали справляти роботы на поляхъ; палили житла и забирали въ неволю людей. Украинцѣ не переставали выселятися на лѣвый бо̂къ Днѣпра. Въ вереснѣ двома нападами перебралася зъ Лисянки въ Переяславъ велика сила людей, покинувши свои добра. Перехожи̂ говорили: „Усѣ наши̂ мѣста въ тревозѣ; Татаре увесь хлѣбъ повыпасували на нивахъ; ѣсти нѣчого; люде годуються дикими грушами и всѣ раднѣйши̂ перебратися на Лѣвобереже“. Та й съ Канева козацки̂ полковники повѣдомляли, що „бѣдни̂ люде, мовь во̂вцѣ безъ перервы втѣкають во̂дъ своихъ гнобителѣвъ.“ „Що дня выряжаємо по̂дъѣзды, але бачимо, що хутко вже нѣ на що буде й выряжати; натовпами пѣшки втѣкають дюде на Лѣвобереже въ наши̂ мѣста; люде голи̂, неприятель