Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 80 —

прибули лишень 30 чоловѣка. Бруховецкій нарѣкавъ на се. Непридатнымъ здавалося єму й те, що воєводы миргородскій, лубеньскій и прилуцкій поприѣздили сами̂, не взявши своихъ семей и тымъ нѣ бы показували, що вони прибули не на довго. „Було бъ добре, писавъ Бруховецкій до царя, коли бъ воєводы приѣздили зъ семями и зо всѣмъ домо̂вствомъ. Тодѣ бъ тутешни̂ люде, вбачаючи, що воєводы прибули стало жити, по̂дкреплялися бъ съ того и не впадали бъ въ роспуку.

По̂дъ конець мая Бруховецкій вырядивъ на Поляко̂въ по̂дъ Гомель черниго̂вского полковника Демяна Многогрѣшного и стародубского Леська Острянина. Въ то̂й сторонѣ держався съ Поляками польскій полковникъ Мурашка и разъ-у-разъ тревоживъ по̂вно̂чну Украину. Слѣдомъ за Многогрѣшнымъ гетьманъ казавъ ити туды жь таки и Дмитрашку Райчу зъ своимъ волоскимъ товариствомъ: по̂гнавъ туды жь во̂нъ и збирани̂ сотнѣ пѣхотинцѣвъ, котри̂ самово̂льно посходилися на межѣ Украины во̂дъ Запорожа. Гетьманъ побоювався, що бъ отси̂ своєвольцѣ, добуваючи собѣ славы, не злигалися зъ Сѣчовиками та не накуёвдили колотнечи на Украинѣ, тымъ-то во̂нъ и хватався выправити ихъ на стежку по ихъ вдачѣ. Ажь ось въ червцѣ прибѣгъ до гетьмана царскій гонець, съ приказомъ зупинити во̂йну проти Польщѣ и нѣякимъ робомъ не дратувати и не займати Поляко̂въ.

Въ село Андрусово въ Бѣло̂й Руси, зъѣхалися во̂дпоручники Польщи и Московщины, що бъ умовитися на згоду. Ще въ 1664 р. по̂сля походу короля по̂дъ Глухо̂въ стали пробувати, якъ бы то погодитися и лѣтомъ того жь року зъѣздилися во̂дпоручники въ мѣсточко Дуровичѣ та нѣчого не врадили и розъѣхалися. Згодилися лишень, що бъ замиритися на во̂сѣмь мѣсяцѣвъ и на той ро̂къ у липнѣ зновъ зъѣхатися. Умовитися зразу до згоды и тодѣ показалося не можливымъ: Поляки нехтували московскимъ во̂йскомъ; въ головахъ у нихъ бувъ хмѣль своихъ побѣдъ и миритися вони готови̂ були не инакше, якъ вернувши назадъ все те, що стратили за нещасливыхъ обставинъ. Зносины про згоду роспочалися зъ Москвою вдруге не ранѣйшь, якъ на веснѣ 1666 р. Теперь Поляки мусѣли трохи помякшати; бо у нихъ выбухла усобиця короля зъ Любомирскимъ. Стоить уваги, що той самый Любомирскій, котрый съ Чарнецкимъ побивъ бо̂ля Чуднова Москалѣвъ по̂дъ прово-