Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/91

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 83 —

по̂дданки царя, таборують бо̂ля Гомеля и роблять тамъ шанцѣ, а бо̂ля Слуцка инши̂ козаки воюють, перехоплюють листы по̂сланцѣвъ и до нихъ, козако̂въ, прибуває во̂йсковои силы все бо̂льше а бо̂льше. Царь зновъ вырядивъ гонця до гетьмана, вдруге наказуючи зупинити воєнни̂ справы, Бруховецкій 27. червця зновъ выдавъ наказъ розо̂йтися; ажь 5. липня во̂дпоручники зновъ доносили въ Москву, що козаки воюють коло Слуцка, Кричева, коло Глуска, Тупика и коло Пиньского. Польски̂ во̂дпоручники вказували, що се невыконанє и умовы и присяги зъ московского боку. Тодѣ вырядили до гетьмана стряпчого Ивана Свіязева: во̂нъ привѣзъ третій наказъ, що бъ гетьманъ разомъ зъ московскими гонцями вырядивъ и своихъ выслѣдити, во̂дъ чого таке неслухнянство? а тымчасомъ выдавъ бы гетьманъ універсалъ, забороняючій по̂дъ карою смерти, чепляти Поляко̂въ. За ко̂лько днѣвъ Бруховецкій повѣдомивъ, що во̂нъ посылавъ універсалъ до полковнико̂въ по̂дъ Гомель и вони послухалися.

Дорошенко не спинявъ своихъ воєнныхъ справъ. По̂сля невдачи по̂дъ Кременчугомъ Дорошенкови̂ козаки ко̂лька разо̂въ въ червцѣ и липнѣ набѣгали съ Татарами и Поляками на Лѣвобереже и полонили тамъ людей въ селахъ и хуторахъ. А самъ Дорошенко розпускавъ во̂дъ себе універсалы по Лѣвобережу, по̂дмовляючи наро̂дъ, во̂дректися во̂дъ Московского царя, котрый, нѣ бы то мыслить во̂ддати Лѣвобереже Польскому королю. Отси̂ універсалы баламутили наро̂дъ. Запорожцѣвъ тежь Дорошенко переманювавъ до себе.

Отакъ-то, хочь згода й готова була злагодитися, але вона не вызволяла Украину, держати во̂йскову оборону. Московскій урядъ и самъ се тямивъ, до того жь умовлялися лишень съ Поляками, а зъ спо̂льникомъ ихъ Крымскимъ ханомъ ще й речи не заводили. Тымъ-то наказали гетьманови вырядити своихъ козако̂въ на Запороже, де пробувавъ тодѣ Косаговъ и зъ ними йти на Татаръ. Московскій урядъ заборонявъ посылати во̂йско на правый бо̂къ Днѣпра, але не заперечувавъ во̂дбиватися, коли нападатимуть съ Правобережа. Въ липнѣ Бруховецкій листувавъ украиньскому „приказу“ въ Москвѣ, що Заднѣпрянцѣ й слухати не хочуть про те, що во̂дпоручники двохъ державъ вмовляються на згоду, та й сами̂ Поляки, за-