сягав його погляд, коли виголошував він своє райське віщування? Лише споконвічний знати може за час доконання пророчих видінь. Я, з моря крови й полумени виведений його рукою, знаю, що час цей ще не настав. Доки справедливість не запанує над світом, доки чоловік напаститиме чоловіка й сильніший топтатиме слабшого, доти меч помсти мусить переслідувати тих, що, як Агріпа та Йосип, відсахаються справи слабих, але ж справедливих…
— Кожен чоловік носить тягар властивих йому гріхів — з розвагою й сумно відповів Юст. — Коли оті з-за боягузтва, байдужости, пожадання слави й розкошів послабляють свою ревність до правого діла, то ви грішите надмірним запалом, шалом, що вергає вас на даремні муки, серцем, що зашкарубло до огиди з жорстоких вчинків. Ви називаєте їх відступниками й зрадниками, вони прикладають до вас назву скажених поборників, кривавих убивців…
— Такі ми й є! — випростовуючись на сидінні, скрикнув Йонатан.
В цей мент в його руці зблиснув кривий ніж, подібний до короткого двосічного меча.
— Так, Юсте, я — поборник, що, коли треба було, стинав криваві кетяги в едомському вертограді й стинати їх готовий ще… оцим ось серпом…
Юст прислонив долонею очі.
— Сховай цю зброю, — прошепотів він прудко, — вона може тебе зрадити… навіщо носиш її при
